На крок попереду життя. Як це було!

6 липня 2013

На мисі Плака, що виступає в море, видно здалеку палац з червоним дахом. Це колишня садиба княгині А. Д. Гараріни.

Плац побудований за проектом ялтинського архітектора Краснова в стилі модернізованої давньогерманської архітектури.

Сьогодні тут розташований санаторій «Утьос».

Першим власником маєтку в Кучук-Ламбаті, як раніше називалось селище, був таврійський губернатор А. М. Бороздін. Він збудував у садибі палац у стилі ампір, заклав сади із виноградника. Коли Бороздін помер, то успадкувала його дочка Марія, потім її другий чоловік, князь О. І. Гагарін (ад’ютант графа Воронцова).

Овдовівши, він одружився з юною грузинською княжною Анастасією Орбіліані, але 1857 р. трагічно загинула. Його дружина назавжди оселилась в кримському маєтку.

На початку ХХ століття вона вирішила знести занепалий палац та збудувати новий.

Ландшафтний парк навколо палацу заклав ще перший хазяїн.

У ньому близько 200 різних видів рослин екзотичних і місцевих порід. Парк прикрашає кипарисова алея, розташована на захід від палацу. Біля західного входу до парку, над урвищем, росте алепська сосна, що мальовничо схилилась до моря.

7 липня 2013

Це палац імператора Олександра ІІІ у Верхній Масандрі.

Ще одна найбільш яскрава архітектурна пам’ятка цього півострова.

Палац невеликий, але вишуканий, він поєднує риси стилів ренесанс і бароко, нагадуючи французькі будівлі епохи короля Людовіка ХІІІ. Палац прикрашають скульптури: сфінкси, сатири, химери та малі архітектурні форми: баліостради з вазами, стелами і різьбленими арками.

Оточує Масандрівський палац старовинний парк у ландшафтному стилі. У південній частині парку, привертає увагу гігантський секвоядендрон, дерева-виідці з Північної Америки.

Парк заклали ще в 20-х роках, коли ці землі були власністю дворянського роду Наришкіних.

Палац побудували на багато пізніше, коли Масандрою володів син генерал-губернатор Новоросії Михайло Воронцов, Семен Михайлович. 1881 року палац зводиться за проектом французького архітектора Етьєна Бушара. Після його смерті будівництво припинили, а через кілька років недобудову прибрало відомство, що займалось особистим майном імператорської сім’ї. Цар Олександр ІІІ вирішив зробити в Масандрі літню резиденцію, але не для офіційних прийомів, а виключно для сімейного відпочинку.

1892 – 1902 роках ансамблб добудували за проектом російського академіка архітектури М. Є. Месмахера. Палац добудували вже за правління Миколи ІІ, оформили інтер’єри, але не повністю – для постійного проживання будівля так і залишилась непридатною аж до 1917 року. Масандрійський парк Романови приїжджали часто – на пікніки, ігри та чаювання.

До Великої Вітчизняної війни, в палаці розміщувався санаторій «Пролетарське здоров’я». Після війни це була державна дача, де відпочивали партійні керівники. Лише у 1992 року тут відкрили музей.

7 липня 2013

Лівадійський палац побудований останнім російським імператором Миколою ІІ, як його літня резиденція. У палаці створено музей, присвячений життю та відпочинку в Лівадії сім’ї Романових. Палац, це дістав назву Білий, або Великий, звели в Лівадії 1911 року. Ідея створення резиденції в стилі раннього італійського ренесансу, виникла в імператора після довгої поїздки до Італії та огляду палаців монархів Савойської династії.
Проект замовили талановитому ялтинському архітекторові М. П. Краснову. Він керував будівництвом. Перед ним стояло завдання. На місці старого Великого палацу, на не рівній місцевості треба було звести нову царську резиденцію так, щоб вона органічно вписалась у великий парк. Краснов упорався із завданням в рекордні терміни – на створення такої, грандіозної і вишуканої споруди йому знадобилось лише пів року.

В архітектурний ансамбль, окрім Великого палацу, входить Поштовий корпус і палац міністрів двору графа В. Б. Фредекикса, споруджені одночасно з палацом. Із західного боку до палацу прилягає Хрестоводвиженська церква. Це була домашня церква Романових, сьогодні тут відбуваються богослужіння.

Цікавий палацовий комплекс – Італійський та Арабський дворик, що оточує арками з ряду струнких колон тосканського ордера. Посередині дворика – кругла чаша з фонтаном, раніше в цьому місці був колодязь в античному стилі. Органічно вписуються у зовнішній вигляд дворика різьблені мармурові дивани.

На відміну від італійського, Арабських двориках не призначався відпочинок і прогулянок. Він задуманий, як «світловий колодязь», для проникнення в кімнати денного світла. Але оздоблений він теж оригінально – кольоровими майоліковими плитами із східним орнаментом.

Імператор і члени сім’ї, судячи із щоденникових записів дуже любили свій маєток. Вони жили в ньому влітку, приїжджали на відпочинок. Востаннє царська родина відвідала Лівадію навесні 1914 року, а влітку почалась Перша світова війна. Через три роки, революційного 1917 року, Микола ІІ, зрікшись престолу просив у Тимчасового уряду дозволити оселитись у Лівадії, як приватна особа, але О. Ф. Керенський відмовив колишньому імператору.

Є експозиція сучасного музею присвячена Ялтинській конференції глав урядів СРСР, США та Великобританії, що відбулась у Лівадії ще в лютому 1945 році. Це була одна із зустрічей лідерів країни-переможниць, присвячених встановленню повоєнного світового ладу.

Оточує Лівадійський палац старовинний парку, закладений у 1935 році. Це найбільший парк у Криму. Він відзначається вдалим об’ємом: тут чимало великих терас, широким оглядом, і майданчиків. Парк закладався на основі природного-південного лісу, тут є ялівця, сосни, дуб, бук та тиса. Екзотичні породи, що прекрасно прижились у м’якому кліматі: пальма, магнолія, кипарис та гліцинія.

7 липня 2013

Побудований у 1897 року на Південному березі Криму. Зведений у мавританському стилі і прикрашений різного розміру сріблястими куполами. Назва споруду «Дюльбер» – у перекладі з татарської означає прекрасний.

Такий подарунок собі зробив княз Петро Миколайович Романов, дядько імператора Миколи ІІ. Автор проекту був архітектор М. П. Краснов. Інтер’єри палацу ми не оглянули, нас не впустили в середуну, оскільки тут розмістився санаторій, що належить Управлінню спавами Верховної Ради України.
Палац оточує невеийкий (близько 6 гектарів) парк.
В історія палацу є драматичні моменти, що повя’зані з кривавою епохою Громадянської війни. «Дюлберу» довелося стати оборонною спорудою. Саме суди більшовики превезли Романових, що залишились в Криму, включаючи імператрицю-вдому Марію Федорівну, мати Миколи ІІ. Їх майже пів року тримали під домашнім арештом солдати Севастопольської ради депутатів, що чекали вказівок зі столиці. Вони захичали палац від представників. Ялтинської ради, які наполягали на негайному розстрілі всіх Романових. З приходом на півострів німецьких військ численні родичі імператора отримали свободу. Але у 1919 оку, рятуючись від нового вторгнення більшовиків, вони залишили батьківщину і більше ніколи до Росії не повертались.

Над парадним входом у палац «Дюльбер» арабською в’яззю написаний рядок із Корану: «Нехай благословить Аллах того, хто входить».
Після Жовтневої революції в палаці розташувався пансіонат для політробітників і колишніх політкаторжан «Червоний прапор». Під час Великої Вітчизняної війни будівля серйозно постраждала, але потім її відбудували, щоб відкрити санаторій.

7 липня 2013

Найбільша історична архітектурна пам’ятка середини ХІХ століття це Воронцовський палац.

Цей палац був споруджений для князя М. С. Воронцова. Зводився палац 23 роки (1828 – 1851 рр.). Різноманіття стилів — одна з головних особливостей архітектури палацу.

Двоповерховий палац складається з п’яти корпусів, а на півдні розташовані парадні сходи, по обидва боки яких розміщено шість фігур левів.

Він налічує 150 приміщень і має в своєму розпорядженні багатющу музейну колекцію, його оточує великий старовинний парк, в якому з живописними рослинними ансамблями органічно поєднуються архітектурні — ставки, каскади, фонтани, сходи, тераси, скульптурні групи. По красі ландшафтної композиції це, напевно, найкращий парк Криму.

Південний фасад виконано у формах мусульманської архітектури, і він нагадує вхід до мечеті.

Нішу-екседру з півкруглим завершенням прикрашає багатий ліпний алебастровий орнамент. Глибині ніші арабською в’яззю зроблено напис – шестикратно повторена фраза «Немає Бога окрім Аллаха». Це було немислимо в православній Російській імперії, мабуть тільки чиновник такого рангу міг собі дозволити.

Розповідають легенду, що Черчілль одного разу розглядав лева та мовив: «Когось цей лев мені нагадує… Знаю мене». Та просив він Сталіна продати йому скульптуру лева. Сталін йому, на те відповів: «Народним добром не торгуємо».
Парк поділяється на кілька зон. Верхній парк має ландшафтний пейзаж, в якому вписався Великий та Малий алупкінські хаоси – нагромадження величезних блоків діабазу, що спускаються до моря, прикрашені квітниками та живописними фонтанами, ставками і парковими скульптурами. Парк почали будувати ще у 1828 році, замовником був перший власник генерал-губернатор Новоросії граф Михайло Семенович Воронцов.
Є ще легенда що граф Воронцов побудував свій палац, саме там, де колись знаходилась скорена Росією турецька фортеця Хаджібей.
Керував будівництвом англієць – Вільям Грунт, а втілювали в камені задумки британці кріпосні селяни Воронцова, привезені з інших губерній. Парк навколо палацу формувався поступово, паралельно зі зведенням комплексу.

Керував роботами німецький садівник-архітектор Карл Кебах. Для озернення кам’янистих стилів довелося привезти величезну кількість родючого ґрунту, який вручну вкладали на території майбутнього парку.

9 липня 2013

Бахчисарайський Ханський палац – яскрава пам’ятка історії та культури кримського народу.

Він був резиденцією кримських ханів династії Гіреїв (Гераїв). Архітектурний комплекс входить до складу Бахчисарайського державного історично-культурного заповідника.

Ханський палац складається з Головного корпусу, де жив хан, Великої і Малої мечеті, двоповерхової в’їзної брами, гаремного корпусу, лазні, Соколиної вежі, найвищої споруди з палацових будівель, яка слугувала дозорним пунктом і великого цвинтаря. Невисокі будівлі з черепичними дахами мають пишні архітектурні деталі, особливо витонченим є оздоблення, внутрішнім дворі, там є багато квітів та фонтанів, що цілком відповідає задуму давнього правителя, що і назвали це місце Бахчисарай – «палац-сад».

Найстаріша споруда, що збереглась в палаці – це портал Алевіза. Він датований 1503 роком і назвали за ім’ям італійського архітектора з Посольського садка до Фонтанного дворика. Орнамент, виконаний Алевізом, характерний для італійського мистецтва епохи Відродження.

У Фонтанному двору привертають уваги два фонтани. Яскравіший і помітніший – Золотий фонтан, призначений для ритуальних обмивань.

Найбільш відомим став прославленний О. С. Пушкіном Фонтан сліз, або Сельсебіль. За однією версією  легенди, він стояв біля стін Діляри-Бікеч, улюбленої дружини хана Крим-Гірея, фонтан на згадку про неї спорудив іранський майстер Омег 1764 року. Справжнє ім’я красуні Дінора Хионіс, була гречанка, уродженка із Феодосії, а в гарем Герея потрапила через відомство якогось знатного турка. Фонтан перенесли у Фонтанний дворик. На згадку про пушкінську поему на одній з чаш фонтана завжди лежать дві троянди, а поруч встановлено бюст поета.

Чудові за виконанням приміщення Головного корпусу палацу – Літня альтанка і Золотий кабінет. У центрі альтанки встановлений мармуровий фонтан з басейном, а широкі вікна засклені кольоровим склом. На другому поверсі розташований Золотий кабінет – ханська вітальня з різьбленою дерев’яною стелею і ліпниною стінах.

Велика мечеть (Хан-Джамі). Головний вхід з боку річки Чурук-Су призначався для мешканців міста, які мали право відвідувати Ханську мечеть. В архітектурній будівлі помітні риси османського мистецтва. Над чотири схильними черепичним дахом височіють два стрункі мінарети, з яких п’ять разів на день служителі мечеті муедзини закликали мусульман здійснювати намаз.

Поряд з мечеттю розташований ханський цвинтар. Тут поховані члени династії Гіреїв і наближені ханів. Чоловічі поховання прикрашені у формі чалми, жіночі – подобою феса (плоско шапочки). На багатьох надгробниках каліграфічно виконані орнаменти та арабською в’яззю вирізьблено пишні епітафії. Вони мали лише декоративний. Але глибокий символічний зміст. На цвинтарі збереглися два восьмигранні купольні мавзолеї.