9 липня 2013
На невисокій монастирській скелі, що височіє над закінченням Севастопольської бухти, збереглись залишки стін та веж середньовічної твердині Каламіта.
Інкерман виник у VIII-IX століття як візантійсько-херсонеський форпост(на місці давнішого таврського поселення), спершу відомий як Каламіта.
Зручне розташування на горі, це укріплення, призначалось для захисту Херсонеса – головного міста північної провінції імперії. Тоді Каламіта складалась із 4 веж. Після появи хозарів у Криму фортеця припинила існування.
Середньовічний православний монастирський центр. Імовірно, у зв’язку з цим існують перекази про заслання на тутешні каменоломні імператором Марком Ульпієм Траяном римського єпископа (папи) Климента I, який і загинув у цих місцях мученицькою смертю (утоплений у морі), та про ув’язнення тут у VII столітті папи Мартина I.
Однак правителі князівства Феодоро князь Олексій наказав відновити твердиню. Вирішив зробити Каламіту морськими воротами своєї держави, феодорити повністю перебудували оборонні стіни, зруйнували вежі замінивши новими. Фортеця захищала порт князівства Феодоро – гавань Авліту, яка розташувалась в Кілен-бухті.
Вже після приєднання Криму до Русі фортеця в Інкермані втратила військове призначення. Статус міста Інкерман отримав у 1976 році під ім’ям Білокам’янськ. У 1991 році місту була повернена його історична назва.