4 липня 2013
Фортеця в місті Судак (Крим, Україна), побудована генуезцями з 1371 по 1469 рік.
Фортеця розташована на 150-метровій горі, стародавньому кораловому рифі, що є конусоподібною горою (Киз-Кулле-Бурун або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Площа фортеці майже 30 гектарів. Перші кріпосні споруди побудували тут візантійці у VІ – VІІ століттях. Потім фортецею заволоділи хазари, в Х – ХІІ століттях — знову візантійці. В ХІІІ столітті Сугдея стає центром венеціанської колонії, але поступово генуезці витіснили своїх суперників із Криму. В 1365 році вони захопили Солдайю (генуезька назва Судака), а потім і весь південний берег. У 1475 році після падіння фортеці Судак і частина Криму ввійшли до складу Оттоманської Порти і керувались турецьким намісником султана. Після приєднання Криму до Росії тут був розквартирований Кирилівський полк і за наказом Потьомкіна побудовані дві казарми, руїни яких збереглися.
З півночі її захищали два ряди оборонних ліній. Зовнішній ярус стін був укріплений 14 вежами (збереглось 12), кожна вежа ім’я консула, під часу управління якого була зведена: Паскуале Джудичі, Каррадо Чилага, Лукіни Фієскі Лавані та інші. Товщина стін досягала 2 метрів, на стінах деяких веж добре видно вмуровані кам’яні плити із середньовічними гербами і написами, а висота – 8. Головну браму захищає барбакан, напівкругле укріплення.
Консули керували колоніями лише рік і мали не тільки великі повноваження, але і не меншу відповідальність. Після закінчення терміну правління консул, обов’язково поставав перед судом, навіть, якщо правив якнайкраще. І суд встановлював, що консул хоча б трохи порушив закон, його штрафували.
Центральна споруда фортеці – цитадель із консульським замком. Від нього західну напрямку йде стіна з вежами, що доходять до вершини гори, де розташована Дозорна, або Дівоча вежа, що була двоярусною. На першому поверсі знаходилася каплиця. У вежі при генуезці розташовувалися знатні бранці . Назва вежі пов’язана з легендою про дочку консула Сугдеі, що закохалась в простого юнака. Дізнавшись про наказ батька вбити коханого, дівчина кинулася з башти на скелю.
Кажуть , що в давні часи вежа вже існувала і в ній жила дочка архонта , красуня , рівної якій не було в Тавриді. Говорят, що Діофант, кращий полководець Мітрідата, царя Понтійського, марно добивався її руки.
Ніхто не знав , що дівчина вже любила – простого сільського пастуха . Обом було легко і радісно, і ніщо не нагадувало, що вона – дочка архонта, а він – пастух. Хіба для сердець це важливо?
Але якось побачили їх разом, і архонт наказав схопити пастуха і кинути його в кам’яний колодязь. Дівчина зуміла вмовити батька звільнити юнака.
Але архонт зовсім не думав погодитися з вибором дочки. Він вирішив хитрістю роз’єднати їх. Незабаром йшов корабель в Мілет. З цим кораблем архонт хотів відправити пастуха в Грецію нібито з важливим дорученням. А сам наказав мореплавцям умертвити пастуха по дорозі. Наказ було виконано.
– Через рік, – сказав він дочці, – корабель повернеться назад. Якщо твій коханий не зрадить тобі, ти побачиш на щоглі білий знак. І тоді я не буду противитися твоєму щастю. Але якщо на кораблі не буде цього знака, ти повинна будеш погодитися, щоб твоїм чоловіком став Діофант.
Для дівчини потягнулися сірі дні. Але минув рік. Одного разу все населення міста зібралося на пристані: прибув корабель з далекого Мілета. Але очікуваного знака дочка архонта не знайшла на щоглі.
Дівчина піднялася на вершину вежі і зі словами: ” Нікчемні люди, ви не знаєте, що таке серце і любов! ” дочка архонта кинулася вниз.
… З тієї пори вежу в Судаку називають Дівочою.
Вона є основною прямокутної будівлі, що збереглась. Вежа слугувала спостережним пунктом, як вважають житлом для почесних бранців, що очікували викупу.
Цитадель є найбільшим укріпленим місцем фортеці. За її стінами могли ховатися мешканці міста у разі облоги, а також представники влади у разі повстання невдоволених містян. Центром цитаделі був донжон, або Консульська вежа. Окрім донжона замок складається із внутрішнього двору і кутової вежі. Двір оточують товсті стіни бійцями.
Генуезці з’явилися у Криму, поступово витіснили венеціанців, своїх конкурентів у сфері чорноморської торгівлі. Завдяки союзу з візантійським імператором й угоді з Золотою Ордою, купцями з Генуї вдалося заснувати декілька укріплених факторів на узбережжі Фортецю в Судаку (Солдаї) вони звели в 1360 році на місці колишніх візантійських, а потім хозарських укріплень, зруйнованих татарами.
З боротьбою проти генуезців пов’язана легенда про царицю Феодору. У ті часи коли Сугдея (Судак) ще не був кримською землею, то від Судака до гори Аю-Даг правила цариця Феодора. Її виховали в дитячому царському місці з двома братами-близнюками – Іракліем та Константином. Дівчина ніколи не уступала хлопцям – ні в скачках на коні, ні стрільбі з лука, ні фехтуванню, ні в плаванню. Час йшов і дитяча дружба перейшла в гарячу любов, коли хлопці повиростали, перетворились в красенів. Кожний із братів пропонував її руку та серце. Але дівчина всякий раз відмовляла та дала обітницю безшлюбності.
Впертим був Іраклій. Коли залишився з Феодорою на однині, він сказав: «Відміни свою не потрібну обітницю, дозволь мені взяти тебе своєю жінкою»
– Ні! – сказала дівчина. – я була сестра для тебе, так і сестрою залишусь. Не можу я стати жінкою твоєю!
Затаїв злобу Іраклій на красуню і на свого брата, якого вважав своїм суперником. «Не захотіла по-доброму вийти за мене заміж, так візьму тебе силою, коли буду царем сугдейськми. Рабою своєю зроблю тебе… » – промовляв він у гніву. А Констянтин був так і залишився вірним другом.
Іраклій вирішив допомогти гнуезям завоювати землі Феодори. Уклав з генуезцями союз, два місяці облягали Сугдею, два місяці народ стійко тримався. Але підлий Іраклій скористався схожістю з братом проник у фортецю, та відкрив ворота ворогові. Феодора сховався у фортеці Алустон та й туди наглянули генуезці. Феодора відчайдушно захищала фортецю, не бажаючи підкоритись ворогові, а поруч із нею постійно знаходився вірний Костянтин. Сили були не рівні. Алустон впав. І Феодора встигла переправитись у останній свій притулок – фортецю, яка розташована на горі Кастель.
Була вже вирішальна битва, яка у сто карат була страшніше попередніх. І знову на допомогу генуезцям прийшов жадібний Іраклій.
Проникнув у фортецю через потайний хід, він убив свого брата і відкрив ворота, а потім загинув від меча Феодори. Феодора не давалась ворогові скинулась з вершини Кастелі.
Сьогодні це головна визначна пам’ятка Судака, яка щоденно приймає сотні туристів.